Перевод Яны Палеховой
Один шляхетний лицар покохав прекрасну
принцесу, доньку короля того самого корол?вства у якому в?н мешкав.
Але коли шляхетний лицар прийшов просити ??
руки, король показав йому дулю, а принцеса язика, тому що тато давно
об?цяв видати ?? зам?ж за сус?днього султана, щоб мати вих?д до моря.
Шляхетний лицар, що н? в чому не звик поступатися,
п?шов п?дбурювати до бунту селян, наопов?давши ?м вс?ляких байок про
те, як начебто живуть селяни в Люксембурз?.
Селян? схопили хто к?лля, хто г?лля, ? рушили
до короля вимагати щоденне бланманже до сн?данку.
Побачивши таку к?льк?сть бунт?вник?в з брудними
пиками, корол?вське в?йсько сховалося до сортиру й н?кому не в?дчиняло.
В той час як селяни ганялися за поварихою,
шляхетний лицар готувався до вес?лля, аж тут з'ясувалося, що король,
одягши сукню принцеси, поб?г п?дземним ходом до того самого Люксембургу,
а принцеса взагал? перевдяглася хлопчиком ? подалася у безпритульники.
Шляхетний лицар, що на той час вже став королем,
в?ддав наказ про те, щоб негайно зловити ус?х безпритульник?в корол?вства
та одмити ?х у бан?, щоб з'ясувати, хто з них хлопчик, а хто д?вчинка.
Але безпритульник?в виявилося так багато, що в усьому корол?вств? не
знайшлося вуг?лля, щоб накип'ятити на них гарячо? води.
Тод? шляхетний лицар витяг з сортиру царське
в?йсько за шк?рку та разом ?з ними п?шов воювати з н?мцями, щоб в?д?брати
в них трохи вуг?лля. Але н?мц? повискакували з пивних ? так в?длупцювали
дерев'яними кухлями шляхетного лицаря з в?йськом, що т? б?гли до само?
Б?лорус??, де й провалилися до багнища. В?йсько одразу ж потонуло, зате
шляхетний лицар знайшов на багнищ? торф, яким теж можна було розтопити
баню.
Три роки в?н виколупував з багнища торф ? просушував
його на сонц?. Харчувався шляхетний лицар жабами ? комахами. А пот?м
прийшли неголен? черкеси та забрали весь торф, щоб опалювати сво? жебрацьк?
сакл?.
Тод? шляхетний лицар повернувся до свого корол?вства
й звел?в порубати на дрова ус? мебл? з палацу. Та ж виявилося, що ще
три роки тому це вже встигли зробити селяни.
Шляхетний лицар звел?в пов?сити ус?х селян,
але в льос? знайшлося лише два метри мотузки, на яких вдалося пов?сити
одного ком?рника.
Тод? шляхетний лицар нарешт? замислився, знайшов
у тумбочц? ол?вець, шматок паперу й написав листа до сус?днього султана,
пропонуючи товаришувати домами.
Султан, якому до цього писали лише неписемн?
брутальн? запор?зьк? козаки, дуже зрад?в такому чемному листу, при?днав
корол?вство шляхетного лицаря як пров?нц?ю ? подарував йому свою дружину,
яку об?цяв попередн?й король.
Тод? шляхетний лицар написав султанов? ще одного
листа, ? на його прохання в столиц? колишнього корол?вства збудували
мечеть, а стару церкву переробили п?д турецьк? бан?, в яких нарешт?
й одмили ус?х безпритульник?в, як? ус? до одного виявилися хлопчиками.
На цьому ?стор?я шляхетного лицаря могла б
ск?нчитися, але одного разу повариха впустила за п?чку шпильку, а коли
намагалася ?? зв?дти витягти, хтось вкусив ?? за палець.
Повариху заспоко?ли, запросили п'яного дв?рника,
? в?н д?став кочергою з-за прип?чку дуже брудну принцесу, яка, виявля?ться,
прожила там ус? ц? роки.
Принцеса спочатку злякалася дв?рника, але пот?м
дуже зрад?ла тому, що шляхетний лицар об?цяв ?? нагодувати, якщо вона
вийде за нього зам?ж.
?? якось в?дмили, зачесали ? всадили за вес?льний
ст?л.
Нарешт? шляхетний лицар досяг сво?? мети.
А коли гост? почали топати ногами ? волати
'г?рко', з? стел? звалилася чавунн
а люстра ? вбила ус?х до д?дька.
Ось на цьому ? зак?нчилася ?стор?я шляхетного
лицаря, який покохав прекрасну принцесу.
