|
|
|
КрасеньПеревод на украинский: Евгений Павлович Петро Федорович був прекрасний, наче ран?шня з?рка. Коли в?н заходив, наприклад до паспортного столу за дов?дкою, скидав шапку, ? його золот? кучер? розсипалися по плечах, геть ус? паспортистки гепались з? ст?льц?в дол? та стогнали. Одну д?ловодку нав?ть довелося везти до амбулатор??, бо вона, перш н?ж впасти, встигла притиснути до грудей електричну друкмашинку. Дв?йко ребер й луснуло. Якщо будь-яка ж?нка бачила Петра Федоровича довше н?ж п'ять хвилин, вона вже не могла забути його усе життя. Вона обов'язково кидала чолов?ка, д?тей, роботу, пропивалась, й згодом ?? бачили на см?тнику ?з б?ломором в зубах.
Петро Федорович був людиною незлою й дуже переймався такими ж?ночими непри?мностями. В?н нав?ть намагався пор?дку виходити з дому. Але, як в?домо, за красив? оч? н?хто грошей не платитиме, а ?жу теж треба за щось купувати. Тому Петру Федоровичу, через силу, а доводилось виходити. Тод? в?н замотував обличчя шарфом, проте й це часто не допомагало, бо розв??ться з-п?д шарфу пасмо волосся - ось ще одна ж?нка в холодн?й калюж? викочу?ться. Тод? Петро Федорович придумав ось що: в?н покинув митися й розч?сувати волосся. В?н знайшов у см?тнику найсмердюч?шу куфайку й н?коли ?? не зн?мав. Окр?м того, в?н тепер увесь час чмигав носом, чухав яйця, колупався в нос?, харкав на п?длогу й взагал? поводився як свиня. Спочатку йому самому було це непри?мно, але згодом в?н пристосувався й звик. В?н почав сильно випивати та жерти усе, що траплялось п?д рукою, хоч з см?тнику, йому було однаково. В?д цього в?н потворно зажир?в й пост?йно ригав та гикав. Пот?м в?н п?дхопив глист?в та став худючий, мов жердина. Загалом Петро Федорович став такою винятковою падлюкою, що нав?ть м?л?ц?я, яка чого лише не бачила, й та, як пройде повз Петра Федоровича, так неодм?нно лусне його чоботом п?д дупу. Той у багнюку повалиться, рохка? там, кача?ться, наволоч, просто втопити хочеться, такий в?н непри?мний. Один м?л?ц?онер, молодий, одного разу так заходився гамселити Петра Федоровича кийком по голов?, що ледве його в?дтягли. Довелось в?двести цього м?л?ц?онера до в?дд?лку, налити склянку гор?лки та в?дправити додому в?д гр?ха дал?.
Якось Петро Федорович з?йшовся з одн??ю ж?нкою. Звали ж?нку Кларою Борис?вною. Вона була, правду кажучи, не такою гольт?пакою, як Петро Федорович, але також полюбляла ввечер? хильнути гор?лочки та й поплакати за сво?ю долею, не такою, про яку д?вчиною мр?яла. А Петро Федорович, хоча й непри?мний, проте хоч який, а чолов?к - ?ншим разом кран полагодить, а то й ковбаси грам?в дв?ст? принесе. Але одного разу якось прокинулась Клара Борис?вна глупо? ноч? та й подивилась на Петра Федоровича. В?н хропе, ув? сн? плямка?, але якось так на нього з в?конця м?сяць присв?тив, що Клара Борис?вна з розмаху на п?длогу й с?ла. Прокинувся вранц? Петро Федорович - нема Клари Борис?вни. День промайнув, веч?р настав. Тод? Петро Федорович в?дчув недобре, поб?г на базар ? д?йсно: Клара Борис?вна б?ля пиварн? з вибитим зубом гопки витина?. П?дб?г до не? Петро Федорович - та й клац ?? негайно в пику! Клара Борис?вна танцювати припинила й дивиться на нього каламутними очима, але вже видно, що потроху приходить до тями. Гепнув ?? Петро Федорович задля порядку ще пару раз?в по череву й в?дтяг за волосся додому. Там Клара Борис?вна випила чарочку, зовс?м вже прочуняла та заснула.
В?дтод? Петро Федорович став себе ретельно пильнувати: щоб ввечер? тверезим прийти - такого в?н соб? не дозволяв. Прийде, ледь-ледь на ногах трима?ться, Клара Борис?вна пащеку, зазвичай роззявить, а в?н до не?: 'здохни, жабо!' Поб'ються трошки, гор?лочки вип'ють та й спати полягають. Синок в них народився. Петро Федорович, поки Клара Борис?вна була ваг?тна, сильно переймався, але н?чого, все об?йшлося, гарний хлопчик вийшов. Н?жки кривеньк?, лобик низенький, оченятка випучен?. Не бавиться. Мовчить. Шмарклю з носа д?стане, з'?сть й дал? мовчить. Тьху-тьху-тьху.
Оригинал на русском яз. | Переводы
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||
Последнее изменение:
3.12.2006
|
|||
dimkin 
Наверх